Пієлонефрит: симптоми, причини та що робити при запаленні нирок

Пієлонефрит може починатися по-різному. У частини людей спочатку є типові ознаки інфекції сечового міхура, а потім стан погіршується. В інших симптоми ниркової інфекції з’являються майже одразу.

Найчастіші симптоми пієлонефриту:

Найчастіше причиною пієлонефриту є бактерії, які потрапляють у сечовидільну систему і піднімаються до нирок. Зазвичай шлях інфекції починається з уретри та сечового міхура.

Фактори, які можуть підвищувати ризик пієлонефриту:

• нелікований або неправильно пролікований цистит;
• часті інфекції сечовивідних шляхів;
• порушення відтоку сечі;
• камені в нирках або сечоводах;
• цукровий діабет;
• ослаблений імунітет;
• анатомічні особливості сечовидільної системи;
• використання сечового катетера;
• збільшення простати у чоловіків;
• везикоуретеральний рефлюкс у дітей, коли сеча закидається назад у напрямку нирок.

У жінок інфекції сечових шляхів трапляються частіше через анатомічні особливості: коротша уретра полегшує потрапляння бактерій до сечового міхура. Але пієлонефрит може виникати і в чоловіків, і в дітей, і в людей літнього віку.

Цистит — це запалення сечового міхура. Пієлонефрит — запалення нирки. Обидва стани належать до інфекцій сечовивідних шляхів, але пієлонефрит зазвичай серйозніший.

При циститі частіше турбують:

• печіння під час сечовипускання;
• часті позиви;
• відчуття неповного випорожнення сечового міхура;
• біль або дискомфорт унизу живота.

При пієлонефриті частіше з’являються:

• температура;
• озноб;
• біль у попереку або боці;
• нудота;
• блювання;
• виражена слабкість;
• погіршення загального стану.

Якщо симптоми “звичайного циститу” супроводжуються температурою або болем у попереку, не варто продовжувати самолікування. Це привід звернутися до лікаря.

Діагноз не ставлять лише за одним симптомом. Лікар оцінює скарги, температуру, біль у ділянці нирок, загальний стан, анамнез інфекцій сечових шляхів і результати аналізів.

Для діагностики можуть знадобитися:

Основою лікування пієлонефриту є антибіотики. Їх підбирає лікар з урахуванням стану пацієнта, тяжкості інфекції, супутніх хвороб, вагітності, попереднього прийому антибіотиків і, за можливості, результатів посіву сечі. Mayo Clinic зазначає, що антибіотики є першою лінією лікування інфекції нирок, а конкретний препарат і тривалість залежать від стану пацієнта та бактерій, виявлених у сечі.

Самостійно обирати антибіотик не варто. Неправильне лікування може тимчасово зменшити симптоми, але не прибрати інфекцію повністю. Також це підвищує ризик антибіотикорезистентності — ситуації, коли бактерії стають менш чутливими до ліків.

Окрім антибіотиків, лікар може рекомендувати:

• достатній питний режим, якщо немає обмежень;
• жарознижувальні або знеболювальні засоби, дозволені конкретному пацієнту;
• контроль температури;
• повторні аналізи;
• госпіталізацію, якщо стан тяжкий або є ризик ускладнень.

Госпіталізація може бути потрібна при сильному болю, блюванні, неможливості пити й приймати ліки, вагітності, тяжкому загальному стані, підозрі на сепсис, порушенні відтоку сечі або неефективності амбулаторного лікування.

До огляду лікаря важливо не погіршити ситуацію. Можна пити достатньо рідини, якщо немає протипоказань, контролювати температуру, не затримувати сечовипускання і звернутися по медичну допомогу.

Не варто:

• самостійно починати антибіотики “з минулого разу”;
• припиняти призначений антибіотик одразу після покращення;
• гріти поперек при температурі та підозрі на гостре запалення;
• лікувати пієлонефрит лише травами, журавлиною або сечогінними чаями;
• відкладати звернення, якщо є температура, озноб, біль у попереку або блювання.

Домашні методи не замінюють лікування інфекції нирок. Вони можуть бути лише допоміжними, якщо лікар не бачить протипоказань.

Медична допомога потрібна терміново, якщо є:

• висока температура;
• озноб;
• біль у попереку;
• нудота чи блювання;
• кров у сечі;
• різка слабкість;
• сплутаність свідомості;
• часте серцебиття або задишка;
• симптоми у вагітної;
• симптоми у дитини;
• симптоми у людини з діабетом, імунодефіцитом або хворобами нирок.

Профілактика залежить від причини. Якщо пієлонефрит був пов’язаний із циститом, важливо вчасно лікувати інфекції сечових шляхів і не переривати лікування самостійно. Якщо є камені, порушення відтоку сечі, анатомічні особливості або повторні інфекції, потрібне дообстеження.

Загальні рекомендації:

• не терпіти довго позиви до сечовипускання;
• пити достатньо рідини, якщо немає медичних обмежень;
• дотримуватися інтимної гігієни без агресивних засобів;
• лікувати цистит за призначенням лікаря;
• звертатися при повторних інфекціях;
• контролювати цукровий діабет, якщо він є;
• проходити обстеження при каменях або порушенні відтоку сечі.

Пієлонефрит — це стан, при якому раннє звернення часто значно спрощує лікування. Чим швидше інфекцію розпізнати, тим менший ризик ускладнень і повторних епізодів.